Шукати в цьому блозі

вівторок, 29 травня 2012 р.

Orage à Montréal

Сьогодні ми якось невдало вийшли в супермаркет, вірніше поїхали на велосипедах. Поки ми надумали вертатись додому почалась справжня весняна квебекська гроза (un orage). Грім, блискавки, вітер... А як тут гримить... Звук якийсь інший, не такий як в Україні. Причому гримить без перестанку кілька хвилин, і постійно спалахують блискавки.
Трохи перечекавши, ми таки вирушили додому, але в дорозі знову все почалось. Добре що хоч без спецефектів, тільки дощ і вітер. Дороги вже всі затоплені. Поки доїхали, були зовсім мокрі. Фотографій не робив, пожалів фотоапарат.
Але на YouTube є декілька свіжих відео:


Якраз таке ми бачили в супермаркеті - вода просто полилась фонтаном із стічної решітки посередині холу - найближчі магазинчики поспішно закривались.

Також стаття про грозу в La presse, з картинками і відео.

Photo: Olivier Pontbriand, La Presse


понеділок, 28 травня 2012 р.

Новини з України (24 травня 2012)

В монреальському відділенні газети 24 heures в № 048 за 25-27 травня 2012 з"явилась замітка про події в Україні. Коротенький абзац, зате з фотографією, про бійку у Верховній Раді 24 травня 2012, яка зав"язалась під час виступу автора законопроекту про регіональні мови регіонала Вадима Колесніченка.
Таке видовище канадська преса оминути не змогла.




Звичайно, що як цивілізоване видання, газета ніяких висновків не робить. Подія говорить сама за себе.

пʼятницю, 25 травня 2012 р.

Що НЕ ТАК в Квебеку???

Квебек - це не Україна. І по приїзду сюди ви побачите і відчуєте, що звичні нам речі, поведінка людей, загальна атмосфера тут НЕ ТАКІ. Про деякі такі моменти якраз і буде йтись в цьому пості. Питання "несмачних" продуктів, "дефіциту гречки", "стрьомного" метро та відсутності "нормальних" носків я оминув.

ЕЛЕТРИКА

Дуже добре питання канадських особливостей електричних мереж описано в блозі elf 128 . Потрібно бути поінформованим, що:
- напруга в розетках не 220 вольт, а 120 вольт;
- частота не 50 герц, а 60 герц.
Тому перед приїздом потрібно перевірити, чи ваші побутові прилади, які ви збираєтесь брати з собою, підходять для роботи в таких мережах (див. блог elf 128. Також можна почитати пости  в франкомовних блогах pvtistes і  blog-canada на цю тему).
Крім того, самі розетки і вилки в Канаді також "не такі". Розетка має три отвори: центральний круглий - це заземлення, а два інших, плоских - фаза і нуль. Причому ці два отвори вони ще мають і різну ширину - ширший отвір це для нуля, а вужчий - для фази. Вилки (une prise électrique) можуть бути як з трьома штирями (une broche) (в більш потужних приладах), так і з двома. І в них також один штир ширший за інший, тому якщо ви вставляєте вилку в розетку і "воно не лізе" - розверніть вилку, її можна підключити тільки однією стороною, а не так, як ми звикли.
Відповідно, для техніки, яку ви взяли з собою, потрібно буде купити  перехідник (un adapteur de prise électrique) з "наших" вилок на "їхні", канадські. В Longueuil я купив собі 2 штуки по 2 $ в магазині Electro-tel на 3663 Boulvard Tashereau:



пʼятницю, 11 травня 2012 р.

Переліт. Ч 2: Найдовший день

Оголошено посадку. Спускаємось сходами на вулицю. Сідаємо в автобус, що підвозить нас до літака. Потихеньку піднімаємось по трапу.



Оскільки біля переднього входу зібралось багато людей, ми переходимо до задніх дверей і незабаром вже входимо в салон. Останній погляд на київський аеропорт:


неділю, 6 травня 2012 р.

Переліт. Ч 1: Бориспіль

Все почалось ще зранку в день відльоту. Прокинулись десь в 9 годині. На обличчях у всіх жалібний вигляд, навіть у самого трохи підщемлювало. Але настрій, особливо в країнупокидаючих, був в цілому позитивний. Не в Гондурас же їдем.

В останній раз переважили всі сумки:
- ручна поклажа - не більше 8 кг на кожного;
- по дві сумки - не більше 23 кг кожна.
Одну сумку на 23 кг можна було брати безкоштовно, за іншу треба буде доплатити 80 доларів.
Також взяли сумку з ноутбуком, яка була як ніколи важкою, напхана під зав"язку книжками та документами, жіночу сумочку (вибирали побільшу, щоб також забити всім чим можна), плюс сумку з документами для мене (крім документів там також були книжки). В окремому пакеті ще була подушка-рогалик, її дозволяється нести в руках з собою. На шиї фотоапарат. В аеропорту Франкфурта ще додався пакет з алкоголем, куплений в Duty Free. В літаках ми зразу вирізнялись - в кожній руці по сумці, ще й якісь пакети тягнем.

Останній день в Україні пройшов швидко, закінчившись сімейним застіллям з побажаннями якнайшвидше заробити мільйон. А якщо щось - то гайда назад "ми завжди будем раді", "Дякую, вже краще ви до нас..."

Настав вечір - пора в дорогу. До Борисполя приїхали десь в 2 годині ночі. Дорога в аеропорт трохи дивна - було тільки два вказівники, що вона веде саме до Борисполя. То ж їхали по пам"яті нашого родича, який колись тут вже проїжджав. Нарешті знайшли новий термінал F, з якого ми відлітаємо:



середу, 2 травня 2012 р.

Кінець/Початок

Нарешті це сталось, і після двохрічного очікування і псування нервової системи ми отримали довгоочікуваний електронний лист з посольства Канади із словами "...Nous sommes heureux de vous informer que nous avons terminé le traitement de votre demande. Nous pouvons délivrer des visas de résident permanent..." . Якщо навіть вони щасливі нам це повідомити, то можна собі уявити, які ми були щасливі це почути. А прийшов лист 9 березня 2012 - в період вихідних днів на честь міжнародної жінки Клари Цеткін. Це був найкращий подарунок з усіх можливих.

  Дочекавшись робочого дня, а настав він аж 12 березня, я поспішив оголосити цю прекрасну новину шефові на роботі. Оскільки він був в курсі нашої епопеї, то зреагував нормально. Побажав успіхів, потис руку, сказав, що було приємно працювати з таким генієм геодезичного виробництва, і т.п і т.д. Наступне, що я зробив - написав заяву про звільнення. Оскільки останнім часом (навіть останніми роками) робота вже не приносила ані грошей, ані задоволення, то зробив я це з легкістю, не пустивши жодної сльозинки. Заяву попросили написати заднім числом, задля оздоровлення податкового клімату на виробництві. З плечей ніби камінь звалився. Ось цей листочок щастя, з резолюцією начальника "Не заперечую" :


Posted by Picasa
Це і був той момент, після якого відчуваєш себе вільним, голова звільнилась від рутинних думок, від планування життя ТУТ, від переживань штибу "а може щось піде не так... доколупаються федерали до нашого бездоганного бекґраунду...". Але нарешті це ВСЕ. КІНЕЦЬ. Кінець переживанням і невпевненості. Нарешті настав ПОЧАТОК. Початок нового етапу життя, яке поки що навіть не проглядається з висоти 13 тис. метрів, на якій летить наш AirBus перевізника Air Canada.