Кінець/Початок

Нарешті це сталось, і після двохрічного очікування і псування нервової системи ми отримали довгоочікуваний електронний лист з посольства Канади із словами "...Nous sommes heureux de vous informer que nous avons terminé le traitement de votre demande. Nous pouvons délivrer des visas de résident permanent..." . Якщо навіть вони щасливі нам це повідомити, то можна собі уявити, які ми були щасливі це почути. А прийшов лист 9 березня 2012 - в період вихідних днів на честь міжнародної жінки Клари Цеткін. Це був найкращий подарунок з усіх можливих.

  Дочекавшись робочого дня, а настав він аж 12 березня, я поспішив оголосити цю прекрасну новину шефові на роботі. Оскільки він був в курсі нашої епопеї, то зреагував нормально. Побажав успіхів, потис руку, сказав, що було приємно працювати з таким генієм геодезичного виробництва, і т.п і т.д. Наступне, що я зробив - написав заяву про звільнення. Оскільки останнім часом (навіть останніми роками) робота вже не приносила ані грошей, ані задоволення, то зробив я це з легкістю, не пустивши жодної сльозинки. Заяву попросили написати заднім числом, задля оздоровлення податкового клімату на виробництві. З плечей ніби камінь звалився. Ось цей листочок щастя, з резолюцією начальника "Не заперечую" :

Це і був той момент, після якого відчуваєш себе вільним, голова звільнилась від рутинних думок, від планування життя ТУТ, від переживань штибу "а може щось піде не так... доколупаються федерали до нашого бездоганного бекґраунду...". Але нарешті це ВСЕ. КІНЕЦЬ. Кінець переживанням і невпевненості. Нарешті настав ПОЧАТОК. Початок нового етапу життя, яке поки що навіть не проглядається з висоти 13 тис. метрів, на якій летить наш AirBus перевізника Air Canada.