Фото з України

     В фотографіях з України немає нічого дивного. Особливо коли вони зроблені в Україні і показують їх в Україні. Особливо коли вони зроблені для закарбовування чергових посиденьок і коли їх можна зберегти на компі під назвою "Я і пиво", "Пиво+горілка=...", "Вася з дємбєля", чи "Третя була зайва". Особливо коли вони зроблені для фотоальбому на Facebook, Вконтактє чи Одноклассниках.

     Але є фотографії, які можуть здивувати, відкрити очі на те, що було прихованим, або з новою порцією вражень продемонструвати те, що стало вже буденним. Саме таким фотографіям присв"ячена експозиція, що буде відбуватися в Монреалі з 7 по 30 вересня у виставкових залах будівлі marché Bonsecours за адресою 325 rue de la Commune Est. І все для мене пройшло б непоміченим, якби не плакат в центрі міста, який рекламував цю виставку. Організатори обрали українську фотку, а саме зображення оголеної активістки формації Femen  Інну Шевченко, яка стоїть на тому, що називається український газон, на фоні українських новобудов з українським віночком на голові в малиново-чорних кольорах, одягнена в американські джинси. Українська статуя Свободи. Гарна картинка, тільки навіщо було хрест зрізати? Це в голові не вкладається. Цікаво, чи відомо про цю акцію західним ЗМІ?

     В написі, що супроводжує картинку сказано: "Інна Шевченко (21 рік) є засновницею Фемен, українською групи молодих феміністок, які організовують маніфестації з оголеними грудьми, проти  сексуального туризму, індустрії сексу, та шлюбних агенств в інтернеті. Вони відкидають звинувачення, що їхні провокативні методи підривають їх же власний рух, відповідаючи, що якби вони проводили акції махаючи прапорцями, то їх би ніхто не почув (Ґійом Ербо (Guillaume Herbaut), Інститут мистецького управління, фото для журналу мод Stiletto, 2-й приз в категорії Фотопортрет)". Монреальський поціновувач грудей не стерпів і забрав частину Інни Шевченко собі додому.

     Продовжуючи гуляти містом, недалеко від метро Бері-Юкам натрапив на фотографії з цієї самої виставки, що були наклеєні на супорти вздовж невеличкого парку. Спочатку думав пройти далі, гадаючи що це звичайна соц. реклама. Як раптом бачу фото з якимось знайомими будівлями, типу одеських новобудов десь в спальних районах селища Котовського, чи на Таїрова. Але подумав, що це тільки схожість, що і в Квебеку будують так само. Та підійшов ближче, вдивляюсь - на перших поверхах написи українською: "Перукарня", "СПА".

     На фото представлений такий жорсткий пейзаж, доби раннього дикого індустріалізму. В центрі знаходиться маленька сільська садиба, навколо шматки шиферу та розваляні господарські побудови. Позаду на хатинку наступають багатоперхівки, одинакові як близнюки, поміж ними жодного дерева, на перших поверхах комерційні установи. Будиночок вже загнаний на дно котловану. Схоже, що це останні дні для людини, яка хоче жити незалежно від заводів, космічних ракет та ГМО.

     Йдемо далі - фото, яке могло би бути з України, наприклад з Чорнобиля, з безлюдного міста  Прип'ять. Але явних ознак немає. Одинаково це може бути покинута будівля будь-якої з 16 інших республік, які марили Леніним.

     
     Загалом на розгляд суддям 55-го за рахунком щорічного фестивалю World Press Photo було представлено більше 108 000 фотографій. Переможців визначали в дев"яти номінаціях: новини, загальні новини, люди в новинах, сучасні видання, щоденне життя, портрети, мистецтво та розваги, природа, спорт. Головний приз присуджено іспанцю Сам"юелю Аранді (Samuel Aranda) за фото для Нью-Йорк Таймс, зробленому в Ємені, на якому жінка повністю одягнена  в чорну паранджу тримає в своїх руках чоловіка , раненого під час маніфестацій проти президента Сале, 15 жовтня 2011 року (Journal de Montréal).

theartinquirer.blogspot.ca

     
     Вхід на експозицію коштує 12 $, для осіб до 25 років - 8 $.