Перша книжка Ukraine : les métamorphoses de l'indépendance (видавництво Paris, Buchet-Castel, 2009. ), автор Annie Daubenton.
Ані Добентон - французька журналістка та есеїстка, прожила чотири роки в Україні, де працювала культурним радником при посольстві Франції в Києві (1998-2001). Такж чотири роки прожила в Москві, працюючи в якості постійного кореспондента для Radio-France (1993-1997). Крім того, вона є автором наступних праць: Ukraine : les métamorphoses de l’indépendance (Buchet Chastel 2009), Russie, l’État carnivore (Denoël 1998) et « Société civile en Ukraine : les vigiles de la démocratie », in L’Ukraine, nouvel acteur du jeu international (Bruxelles, Bruylant, 2000) (www.diploweb.com). Також можна зайти на блог Ані Добентон на сайті alternatives-economiques.fr, де вона продовжує писати статті про Україну.
Друга книжка, яку рекомендують ведучі радіопрограми - збірник новел різних авторів Nouvelles d'Ukraine (видавництво Paris, Magellan & Cie та Courrier international, 2012).
Книжка є частиною видань в серії Miniatures, куди також входять такі назви, як Nouvelles du Maroc, Nouvelles d'Haïti, Nouvelles de la Réunion, Nouvelles de Singapour та інші. Український варіант є перекладом на французьку творів сучасних українських письменників: Андрія Куркова, Оксани Забужко, Юрія Андруховича, Тараса Прохаська, Сергія Жадана, Марії Матіос. Тобто для українського читача там нічого нового не буде, але зате буде можливість почитати українських авторів в перекладі на французьку мову.
Гарячо підтримую пана Сіпріяні і раджу всім (франкофонам) чудовий «Atlas des routes d’Ukraine» Жадана в перекладі Ірини Дмитришин. Яка переклала і решту українських текстів червоної антології.
ВідповістиВидалитиЗа виключенням «C’est ainsi» Прохаська.
«C’est ainsi / Ботакє» (ориґінал і переклад) можете прочитати за посиланням звідси :
http://olespliouchtch.blogspot.fr/2012/12/oles-pliouchtch-regarde-la-carte-de.html
Не можу знайти ваш переклад "Ботакє". Він є на вашому блозі?
ВидалитиНа блоґспоті я зібрав самі посилання : "Олесь Плющ згадує візитівку Олеся Мåслюка за 2006 р." – праворуч, з портретами авторів.
ВидалитиЯкраз на Прохаська дивлюсь :- )
А сам переклад на ЖЖ : http://oles-maasliouk.livejournal.com/2027.html