Шукати в цьому блозі

вівторок, 1 січня 2013 р.

Біди імігрантів

     Канада приймає багато високосвічених імігрантів, тому що вважається, що чим більшим буде рівень освіту, тим легше їм буде інтегруватися в новий для них ринок праці. Згідно дослідження Інституту соціо-економічної інформації та досліджень (Institut de recherche et d'informations socio-économiques, IRIS), 51 % новоприбулих імігрантів, що приїхали в Канаду протягом останніх 5 років, мають університетський диплом, на противагу 19 % населення країни в цілому. Проте їхня ситуація на ринку праці є набагато гіршою, в порівнянні із корінними канадійцями.

     Згідно перепису 2006 року, рівень безробіття серед імігрантів є в 2,3 рази вищий, ніж для канадців, що народилися в країні. В 2006 році, рівень безробітних серед корінних канадців складав 4,9 %, а серед новоприбулих імігрантів - 11,5 %. А для вихідців з Африки та Середнього Сходу цей показник сягає 21,3 %. Крім того, в середовищі новоприбулих 19 % робітників мають низький заробіток, тоді як серед корінних канадців таких є тільки 7,6 % (journalmetro.com). Імігранти заробляють 63 % від середньої канадської зарплатні (journalmetro.com).

      "Кандидат із франко-канадським іменем має на 60 % більше шансів бути запрошеним на співбесіду, ніж кандидат із чужинським призвіщем", говорить Лора Андаль, дослідниця  IRIS (Laura Handal) (24 heures).



     Для Патрісії Фіцморіс (Patricia Fitzmaurice), радника із працевлаштування, яка 23 роки працює з імігрантами, є більш прийнятним говорити про різницю в цінностях, ніж про дискримінацію. Для прикладу вона наводить розуміння категорії "час". Для північноамериканських працедавців, час є предметом управління та капіталізації, тому вони приділяють значну увагу дотриманню встановленого графіка. Для значного числа імігрантів, що походять із традиційних суспільств, час є поняттям більш гнучким. Завдання починають виконувати не в момент, встановлений графіком, а тоді, коли відповідальна особа готова його виконати.Більшість імігрантів важко пристосовуються до нашого управління часом, через що роботодавці їх вважають "нестабільними", чи "лінивими". Крім того, роботодавець очікує від працівника автономності та ініціативності. Проте, для деяких імігрантів, автономність та ініціатива мають поганий присмак. Вони надають перевагу підкорятись інструкціям та встановленій ієрархії, через що для них постійно потрібно надавати якісь інструкції, інакше вони перестають працювати, очікуючи, що хтось прийде і скаже, що саме потрібно робити.

     Згідно пані Фіцморіс, більшість роботодавців здатні до відкритості та доброї волі щодо імігрантів, але вони не здатні зрозуміти їхню поведінку та систему цінностей, яка ними керує. З іншого боку, до того, як вони прибули в Канаду, багато імігрантів не уявляли собі, наскільки канадська манера роботи відрізняється від їхньої. Тому питання зменшення дискримінації вимагає взаємних зусиль для порозуміння. Тоді для корінних канадців буде більш просто уявити собі, наскільки важко новоприбулим адаптуватись до нових цінностей. А імігранти зі свого боку зможуть легше інтегруватися до нового ринку праці (journalmetro.com).

     Також  IRIS вважає, що уряд Квебека повинен докладати більше зусиль для боротьби із расизмом та дискримінацією, щоб допомогти імігрантам в адаптації. Вони також пропонують інформувати професійні ордени про складнощі, які відчувають імігранти, підсилити програми стажування та менторства, і осучаснити програми із адаптування навиків та  підвищення кваліфікації (journalmetro.com).

   

Також на цю тему:
Дискримінація при працевлаштуванні
Імігрантам важко знайти роботу

2 коментарі:

  1. Мені цікаво порівняти ці 60% з заходом Канади. Мені здається тут такого практично немає. Отож.

    ВідповістиВидалити
  2. Десь читав, що Квебек в плані іміграції відстає від інших провінцій на 20 років, тому що саме на стільки років пізніше тут розпочалися іміграційні процеси. Можливо справа в цьому, і через 5-10 років дискримінація стане не такою значною.

    ВідповістиВидалити